Черкаський тренер Костянтин Федоров: «Повернутися в Україну із США мене вмовив Олексій Сюткін»

Спортсмени збірної України з триатлону усіх вікових груп нині переважно перебувають на іноземних зборах, де готуються до непростого прийдешнього сезону.

3-1024x768

Найбільша концентрація лідерів українського триатлону традиційно зібралася на Кіпрі – тут Юлія Єлістратова, Іван Іванов та інші провідні спортсмени. А от загальну координаційну роботу групи було покладено на плечі тренера Костянтина Федорова з Черкас. Тож, про підготовку, повернення з еміграції та перспективи українського триатлону – далі в матеріалі.

Вітаємо, Костянтине! Ми вже повідомляли, хто саме працює разом з вами на Кіпрі. Розкажіть, як вам працюється з першими номерами? З одного боку, це люди, яких не треба нічому вчити, а з боку іншого – треба володіти серйозним авторитетом.

Насправді, тут все значно простіше, ніж ви думаєте. Кожна людина має свого тренера і свою програму. Моїм завданням було організувати басейн, проживання, трансфер з аеропорту, тощо. Разом з тим, ви вірно зауважили, що всі атлети дорослі й у тренувальному плані знають набагато більше, ніж деякі тренери. Загалом, на Кіпрі немає незручностей, цілком пристойні умови. До того ж, у нас давно налагоджена система роботи.

Президією ФТУ затверджено, що у квітні у Львові відбудеться попередній відбір в олімпійську естафетну команду. Чи вносить цей факт певні зміни у підготовку спортсменів? Чи відчувають вони важливість даного етапу?

Знаєте, я зараз на зборі помітив, що всі почали збільшувати об’єми. Я переконаний, що цей відбір змусить людей форсувати власну підготовку. Тим не менш, це моя особиста думка і, можливо, до квітня ситуація ще зміниться. Зараз наш час пішов, так би мовити, швидше. І тут, де ми зараз перебуваємо, з’являється відчуття, що ти приїхав якщо не в літо, то у весну так точно! Складається таке враження, що квітень вже завтра і всі поспішають набрати необхідну форму. А насправді поки лише початок березня, і варто про це пам’ятати.

Але ж і затягувати підготовку не можна, адже на черзі й континентальні відбори…

Так, звичайно. При цьому всьому, підготовка повинна бути дуже різною. До олімпійської програми люди, наприклад, закладають об’єми, які потім можуть знижуватися і потрібно переключатися на більш швидкісну роботу. Якщо ж спортсмен захоче брати участь і в естафетному, і в особистому олімпійському відборах, то в такому випадку можна просто таки розірватися… До того ж, я не знаю, наскільки нам буде реально відібратися на естафету. На мою думку, Тренерська рада має прийняти рішення і обрати певні пріоритети. Тоді, виходячи з цього, можна буде визначатися.

Наскільки я розумію, рішення вже прийнято – ми будемо пробувати власні сили в естафетному відборі.

Звичайно, дуже хотілося б відібратися на естафету, тому що було би дуже цікаво презентувати нашу країну на такому рівні. Та й взагалі, особисто я люблю естафету! Все ж, за командними змаганнями дуже цікаво спостерігати.

Плюс, ми свого часу виступали на чемпіонатах Європі в естафеті доволі таки непогано.

Так, я якраз хотів про це нагадати. В нас традиції склалися в естафетах доволі солідні. Одразу ж пригадую фотографію, де на п’єдесталі наші спортсмени, які в 2009 році виграли чемпіонат Європи з естафет в Нідерландах.

Костянтине, давайте поговоримо про черкаський триатлон і вас особисто. Наскільки нам відомо, ви нещодавно повернулися зі Сполучених Штатів Америки. З якою метою ви туди їздили і чому вирішили повернутися в Україну?

В мене була лише одна мета – подивитися, що там. Моя сестра вже давно мешкає у США, і вона подала документи на воз’єднання родин. Я поїхав туди, але сумнівався, що там мені буде настільки добре, щоб залишитися назавжди. І вийшло так, що я ще не поїхав з нашої країни, а вже засумував за нею в аеропорту.

У Штатах я працював тренером з плавання, мешкав у Бостоні. Але вирішив повернутися, тому що ця країна мені не припала до душі. Щодо триатлону, то в Америці я сам особисто виступав на декількох стартах. На цих змаганнях ти можеш сам обрати собі критерії –  розмір стартового внеску, місце проживання, аби було зручно і так далі. В США велика кількість стартів досить пристойного рівня. Я не кажу про топові, де виступають тисячі людей, а невеличкі турніри, на кшталт чемпіонатів міст і аматорських, де збирається по 100-150 чоловік. Аматорський спорт там на дуже високому рівні. В Україні цей рух останнім часом також почав розвиватися, і це дуже приємно бачити.

Також доводилося спостерігати за двома марафонами – Бостонським і ще одним, регіональним. Звичайно, Бостонський марафон відомий на весь світ, а от другий, регіональний – також був з вражаючою кількістю учасників. Не можна було проїхати на роботу, адже потік людей просто шалений! Вся магістраль забита людьми, дуже багато аматорів займаються цим. Ще раз повторюся, що наш народ також активно почав цікавитися триатлоном на аматорському рівні, об’єднуватися в клуби, шукати друзів по інтересах. Добре, що з кожним роком ми стаємо все більше і більше європейцями в цьому плані.

9

Хто зіграв ключову роль в тому, що ви таки вирішили повернутися в Україну?

Олексій Сюткін мене вмовив. Я дуже багато жалівся йому на життя там, на те, що мені не подобається у США. Багато грошей в цій країні не заробиш, тож я просто дослухався до поради Олексія і ні про що не жалкую.

Як змінився саме черкаській триатлон за цей час? Адже був Сюткін і залишається Сюткін, а от нових імен ми не чуємо. Як ви розцінюєте прихильність молоді в регіоні саме до юніорського та молодіжного триатлону? Олексій у великому спорті вже багато років, і взагалі дуже мало таких людей, які би могли дотягнутися до його рівня. А для того, щоб знайти подібний талант, треба переглянути, напевне, тисячі дітей, щоб отримати одного такого Сюткіна.

У Черкасах зараз багато юних спортсменів, але сказати, що хтось з них – це талант безумовний, то я так не можу сказати. Можливо, хтось себе зможе проявити в майбутньому – побачимо. В місті стало з’являтися багато нових тренерів. Я працюю п’ятнадцять років, і це вже третє покоління дітей, яке пройшло в Черкасах за той час, що я спостерігаю. Спорт найвищих досягнень не приходить одразу. Спочатку йде дитячий рух, потім юнацький, а потім це вже переростає у спорт найвищих досягнень. Якщо не буде пристойного розвитку дитячого і аматорського, то й професійний нікому не буде потрібен. Повертаючись до теми Сюткіна, – діти хочуть бути схожими на нього, рівняються, і це добре. Взагалі, в кожній області є такий лідер, що служить прикладом для дітей.

Я погоджуюся з вами, але Олексій вже давно на плаву. Чи є хтось, хто зможе з часом підхопити цю лідерську естафету в регіоні?

По-перше, в Черкасах було багато дуже талановитих хлопців і дівчат. Я проводив аналогію між ними і Олексієм в їхньому віці, і ці діти були набагато сильніші за Сюткіна. Однак, в житті склалося так, що вони обрали інший шлях замість спорту. За фізичними показниками, зі стійкою психікою – вони взагалі супер, але тренувати їх і не знати, які в них будуть плани через кілька років, це доволі складно. Всі ми однакові,  живі люди, і могло би бути в місті вже шість-сім спортсменів високого рівня. Однак, хтось стикається з фінансовими труднощами, у когось зникає бажання, або ж змінюються інтереси. Багато хто не може дійти до того рівня, щоб самим забезпечувати свої родини, тому припиняють займатися спортом і йдуть на роботу.

Але загалом є масовість – і це найбільша наша перемога! Нині є багато талановитих хлопчиків і дівчаток, щоб не наврочити… Я цих дітей бачу не тільки в Черкасах, а і в кожній області є до трьох-чотирьох юних атлетів, які можуть вирости в справжніх зірок.

Про це ЧЕмпіон дізнався від Федерації триатлону України

Написати перший коментар

Залишити коментар